За Біблією, в четвертий день створення світу на небі з*явились світила - щоб відділяти день від ночі та робити планету світлішою (це довільна інтерпретація, якшо шо). Як творець свого експерименту, - і, сподіваюсь, життя (тільки не треба тут - ні на яку божественність я не претендую і з самовпевненністю в мене все гаразд) - в четвертий день я теж взяла на себе сміливість створити собі образне Сонце. я виділяю собі у розкладі цілу годину - на будь-що. Я хочу дізнатись, як це "коли нема що робити" і "якщо випала вільна годинка". Не те щоб я була аж настільки заклопотана, але завжди намагалась поділяти час раціонально. І навіть від відпочинку з розвагами отримувати певну користь, завжди про щось думати, планувати і всьо такоє. Ось тепер - зась. Одна година в день - це моя нірвана, мій дзен. І тоді (після) котиться під три чорти всі сестрини неадекватні забаганки, весь малечин безлад, "дедлайни" і все інше, що робить мені стрес (брешу, звичайно, я все це люблю, але все це трохи заважає експерименту).
Моє світило - це щодобова годинна відмова від раціоналізму.
#спроба-2 #день-4 (11.12.14) - то лі єщьо будєт. Експеримент починає грати новими барвами - моіми улюбленними - абсурдом і неадекватністю. Бо все, що вважається нормальним, фатально не підлягає виправленню.
Комментариев нет:
Отправить комментарий