Експериментальний вікенд і понеділок

Заявиши, що для того, аби триматись і не змінювати постійно позицію фіолетового браслету між своіми руками, треба кардинально міняти життя чи хоча б впевнено відмовлятись від подразників, я так і зробила. Себто відмовилась від подразників. Абсолютно та ідеально спланований робочий простір та час, розбавлений пригодами, мандрами, мантрами (жартую), розмовами із власною підсвідомістю (читати: запевнювання своєі підсвідомості, що все це - для чогось і не просто так) та абсолютною релаксацією (моральною) - це мій ідеальний - експериментальний - вікенд. і саме так має проходити життя. не ідеально - експериментально. з усвідомленням власноі спроможності щось вирішувати. з чогось вартими думками. з незапланованими випадковими Вчинками (факт, що вчинки з великоі "В", має характеризувати іх краще за будь-які слова). я веду цей блог не для того щоб когось повчати чи давати приклад. я взагалі мабуть не зможу пояснити, навіщо я його веду. але якщо хтось його читає, щоб зробити висновки чи взяти приклад, будь-ласка, повірте - експериментуйте! і знаєте що? скромність і соромність - це найневдячніші (я знаю, що це неправильне слово, але - вдале!) відчуття у нашому житті. будьте непередбачуванними. чи хоча б просто - будьте.
#спроба-2, #день4,5,6,7 (12-15.12.14) - вдало, вдало і ще раз вдало, бо - експериментально. впевнено йдемо до весни - образноі і фізичноі.